Еволюція мобілізаційних процесів в Україні: аналітичний звіт (червень 2022 – теперішній час)
Вступ
Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації мобілізація стала ключовим елементом національної оборони України. Цей процес, що забезпечує поповнення та підтримання боєздатності Сил оборони, пройшов складний шлях адаптації до викликів затяжної війни. Мета звіту — дати об'єктивний і структурований огляд розвитку мобілізаційних заходів в Україні на основі відкритих новинних джерел за період із червня 2022 року дотепер. У звіті розглядаються ключові етапи цього процесу: від початкової нормативної невизначеності до законодавчих змін, трансформації методів роботи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), реакції суспільства і системних проблем.
1. Початковий етап та адаптація (2022 рік)
Перший рік повномасштабної війни став періодом формування та адаптації мобілізаційної системи до нових реалій. Цей етап характеризувався переважно реактивними діями влади на виклики, що виникали. Державні інституції прагнули знайти баланс між потребами фронту, суспільними настроями та інформаційними загрозами, спрямованими на дискредитацію процесу мобілізації.
1.1. Перші виклики: дезінформація та нормативна невизначеність
Серед перших викликів для мобілізаційної системи були інформаційні атаки та законодавчі труднощі. Уже в червні 2022 року влада була змушена реагувати на дезінформацію, зокрема на поширення ймовірного «розпорядження» Генерального штабу ЗСУ про мобілізацію жінок, яке офіційно спростував Центр протидії дезінформації при РНБО.
Одночасно виникла суспільна напруга через невизначеність правил пересування військовозобов'язаних країною. У липні 2022 року з'явилися суперечливі заяви офіційних осіб. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що «ті, хто планує виїзд за межі своїх районів та областей, мають взяти дозвіл у ТЦК». Водночас його радниця стверджувала, що дозвіл потрібен лише при зміні місця проживання. Відсутність єдиної комунікації викликала критику та вимагала від влади внесення ясності.
1.2. Реакція на мобілізацію в РФ та зміна риторики
Оголошення часткової мобілізації в Російській Федерації у вересні 2022 року вплинуло на українську стратегію. Якщо раніше офіційні особи заявляли про відсутність потреби в додатковому призові, то після цього кроку РФ риторика змінилася. Радник голови Офісу президента Михайло Подоляк заявив, що можливість додаткового призову не виключається і залежатиме від ситуації на фронті.
У грудні 2022 року в інтерв'ю The Economist Валерій Залужний відзначив ефективність російських мобілізаційних заходів, підкресливши, що РФ має значний резерв. Однак на той момент, за його словами, пріоритетом для ЗСУ було отримання військової техніки, а не призов додаткових сотень тисяч людей.
1.3. Розширення критеріїв призову
До кінця 2022 року мобілізаційні заходи в Україні розширювалися. У листопаді голова Житомирського ТЦК повідомив, що почали мобілізувати чоловіків без бойового досвіду, хоча пріоритет надавався резервістам та учасникам АТО/ООС. Воєнний стан та загальна мобілізація регулярно продовжувалися, що свідчило про довгострокові потреби держави.
2. Інтенсифікація та зростання суспільної напруги (2023 рік)
2023 рік став періодом значного посилення мобілізаційних заходів, що призвело до загострення соціальної напруги. Методи роботи ТЦК та СП стали більш помітними, а реакція суспільства — більш конфліктною.
2.1. Нові методи вручення повісток
На початку року ТЦК почали застосовувати нетрадиційні методи оповіщення. У січні 2023 року в Києві до доставки повісток залучили комунальні служби. В Івано-Франківській області було видано «загальний наказ», що зобов'язував усіх військовозобов'язаних з'явитися до ТЦК. Юристи оцінили такий підхід як сумнівний з правової точки зору.
Одночасно з'явилися повідомлення про посилення мобілізації в окремих регіонах, зокрема на Закарпатті, що місцеві жителі пов'язували із втратами 128-ї гірської бригади під Соледаром.
2.2. Наслідки для ринку праці та прояви спротиву
Інтенсивна мобілізація почала впливати на економіку. У травні 2023 року представники бізнесу заявили про дефіцит робочих кадрів. Зростання тиску з боку ТЦК призвело до випадків громадянського спротиву. У липні 2023 року на Закарпатті чоловік на знак протесту роздягнувся в автобусі ТЦК. У листопаді в Одесі перехожий втрутився і не дозволив співробітникам ТЦК затримати іншого чоловіка.
2.3. Скандали та корупція в системі ТЦК
2023 рік був відзначений низкою скандалів, пов'язаних з корупцією та зловживаннями в системі ТЦК, що підривало довіру до мобілізації.
| Інцидент | Суть справи |
|---|---|
| Справа екс-начальника Дніпропетровського облвійськкомату | НАЗК виявило ознаки незаконного збагачення на суму майже 8,5 млн грн (серпень 2023). |
| Випадок у Тернопільському ТЦК | Двоє співробітників отримали підозру за побиття та незаконне позбавлення волі мобілізованих (жовтень 2023). |
| Справа командира роти охорони Івано-Франківського ТЦК | Підозра у фіктивному зарахуванні на військову службу семи футболістів, які не служили, але отримали 1,5 млн грн зарплати (жовтень 2023). |
Проблеми набули міжнародного розголосу. У грудні 2023 року The New York Times опублікувало статтю, де описувалися жорсткі методи українських військкомів та системна корупція.
2.4. Законодавчі ініціативи щодо посилення мобілізації
Наприкінці 2023 року влада почала готувати комплексний законопроєкт для посилення мобілізації. Серед пропозицій були мобілізація жінок, скасування строкової служби та розширення повноважень ТЦК.
3. Реформа та ескалація конфліктів (2024–2025 роки)
Цей період ознаменувався зміною підходу до мобілізації. Держава перейшла від заохочення до більш суворих заходів, ухваливши новий закон про мобілізацію з метою систематизувати облік військовозобов'язаних.
3.1. Новий закон про мобілізацію: ключові нововведення
У квітні 2024 року було ухвалено новий закон про мобілізацію. Він набув чинності 18 травня і містив низку нововведень:
Ключові законодавчі зміни (Закон № 3633-IX)
| Нововведення | Суть зміни | Вплив |
|---|---|---|
| Оновлення даних | Обов'язок оновити дані протягом 60 днів (ТЦК, ЦНАП, «Резерв+») | Створення єдиної бази «Оберіг» |
| Санкції | Обмеження права керування авто за рішенням суду | Інструмент тиску на ухилянтів |
| Е-повістки | Легалізація вручення через електронний кабінет | Спрощення процедури оповіщення |
| Демобілізація | Виключення норми про звільнення після 36 місяців | Зростання напруги серед військових |
| Консульські послуги | Призупинення послуг за кордоном без оновлення даних | Стимулювання повернення (сумнівна ефективність) |
Реакція суспільства та бізнесу була неоднозначною. Європейська бізнес асоціація заявляла, що запропоновані норми можуть негативно вплинути на економіку.
3.2. Загострення протистояння: «бусифікація» та суспільний спротив
Ухвалення нового закону призвело до ескалації конфліктів, а термін «бусифікація» став загальновживаним.
- Народний спротив: У лютому 2024 року в селі Космач Івано-Франківської області жінки вийшли на протест проти дій ТЦК. Схожі акції відбулися у Ворохті, Вінниці та Калуші.
- Насильство: Конфлікти часто переростали в агресію. У Чернівецькій області чоловік напав на співробітників ТЦК з сокирою. У Харкові співробітники ТЦК побили чоловіка. В Одесі сталася масова бійка між лікарями швидкої допомоги та співробітниками ТЦК.
3.3. Атаки на об'єкти ТЦК
Ескалація напруги вилилася в атаки на співробітників та будівлі ТЦК, особливо на початку 2025 року:
- 1 лютого 2025 року: У Полтавській області було вбито військовослужбовця ТЦК. Того ж дня стався вибух у будівлі Рівненського обласного ТЦК.
- Червень-липень 2025 року: Будівлі ТЦК у кількох містах були атаковані за допомогою БПЛА.
СБУ та Національна поліція заявили, що за цими атаками можуть стояти спецслужби РФ.
3.4. Політична реакція та спроби реформування
На тлі кризи в листопаді 2024 року розпочалася дискусія про необхідність реформування ТЦК. Народні депутати пропонували передати їхні функції цивільним органам. 8 квітня 2025 року Верховна Рада створила Тимчасову слідчу комісію для розслідування порушень у діяльності ТЦК.
4. Системні проблеми та наслідки
Еволюція мобілізаційних заходів виявила низку системних проблем, що впливають на українське суспільство.
4.1. Корупція як фактор ухилення
Корупція стала значним фактором, що дає змогу уникати мобілізації. «Тарифи» на ухилення зростали: якщо у 2023 році вартість становила 5–6 тисяч доларів, то у 2024 році ціна за виїзд за кордон сягнула 20 тисяч доларів. Існували різні схеми, зокрема визнання непридатним через ВЛК і фіктивне зарахування на службу.
4.2. Порушення прав людини
Інтенсифікація мобілізації супроводжувалася випадками насильства та порушень прав людини. Зафіксовано випадки смертей, самогубств та катувань у ТЦК, а також незаконне утримання та мобілізація осіб з правом на відстрочку.
4.3. Соціальний розкол та падіння довіри
Жорсткі методи мобілізації та корупція призвели до поглиблення соціального розколу та падіння довіри до державних інституцій.
- Проблема дезертирства (СЗЧ): За даними з відкритих джерел, кількість випадків самовільного залишення частини значно зросла. Головними причинами називалися недовіра до керівництва та відсутність чітких термінів служби.
- Падіння суспільної довіри: Висловлювання офіційних осіб про «толерантність суспільства до корупції» свідчили про глибокий розкол у поглядах на мобілізацію.
Висновки
Аналіз новинних повідомлень показує, що мобілізація в Україні пройшла три етапи: адаптивний (2022), інтенсивний (2023) та реформаторський (2024–2025). Держава змогла забезпечити поповнення Збройних сил, однак ціна цих рішень для суспільства виявилася високою. Обрані методи призвели до зростання недовіри до державних інституцій, посилення корупції та численних випадків порушення прав людини.
На кінець 2024 – початок 2025 року зберігалася низка невирішених проблем. Відсутність механізму демобілізації залишалася демотивувальним фактором. Актуальною залишалася й дискусія про подальше зниження мобілізаційного віку, що, за даними Reuters, підтримувалося міжнародними партнерами. Необхідність реформи системи ТЦК визнається на державному рівні. Ці процеси впливають не лише на здатність держави поповнювати армію, а й на довгострокову стійкість українського суспільства.