Проблеми мобілізації в Україні: комплексний аналіз

I. Вступ: Людський ресурс як критичний фактор

В умовах повномасштабного вторгнення Російської Федерації мобілізація залишається ключовим елементом національної оборони України. Однак, попри законодавчо закріплений статус загальної мобілізації, її реалізація стикається із системними труднощами, які можуть вплинути на стійкість держави в довгостроковій війні.

A. Парадокс загальної мобілізації

Україна зіткнулася із ситуацією, коли висока суспільна мотивація перших місяців війни більше не компенсує проблеми з обліком, логістикою та довірою. Це призводить до дефіциту особового складу на фронті. Водночас, за оцінками українського військового керівництва, мобілізація в РФ виявилася ефективною і дала агресору змогу накопичити значний резерв. Це посилює тиск на українське керівництво, змушене переглядати масштаби призову.

Ключова проблема полягає у чотирьох взаємопов'язаних системних дисфункціях наявної мобілізаційної моделі:

Системні дисфункції мобілізаційної моделі

II. Адміністративні та правові проблеми: Криза ТЦК та обліку

Система територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) виявилася не повністю готовою до викликів повномасштабної війни.

А. Неактуальність системи обліку

Основною адміністративною проблемою є неактуальність військового обліку. Ще у 2022 році міністр внутрішніх справ Денис Монастирський заявляв, що понад 3 мільйони громадян перебувають на обліку в ТЦК не за місцем свого фактичного проживання. Цей розрив, спричинений внутрішнім переміщенням та виїздом за кордон, унеможливив адресний та плановий призов. Внаслідок цього «вулична» мобілізація стала одним з основних методів роботи ТЦК. Ця практика є симптомом системної проблеми: ТЦК змушені вдаватися до таких методів для отримання первинної інформації про місцезнаходження чоловіків та постановки їх на облік. У результаті регіональні плани мобілізації можуть не виконуватися. Наприклад, у Полтавській області виконання плану становило лише 13%.

В. Правові колізії та повноваження ТЦК

Виконання мобілізації на місцях іноді супроводжується порушеннями законодавства. Омбудсмен Дмитро Лубінець неодноразово підкреслював, що працівники ТЦК не мають законного права перевіряти документи чи силою затримувати громадян; ці повноваження належать виключно поліції. Однак на практиці ТЦК регулярно самостійно затримують громадян, що призводить до судових позовів.

С. Реформа 2024: Цифровізація та обмеження

Новий закон про мобілізацію, ухвалений у 2024 році, намагається вирішити адміністративну кризу шляхом посилення контролю та цифровізації, але водночас вводить обмеження громадянських прав. З 18 травня 2024 року всі військовозобов'язані зобов'язані мати при собі військово-облікові документи та пред'являти їх на вимогу представника ТЦК або поліцейського. Ключовим нововведенням є створення єдиного державного реєстру, який акумулюватиме великий масив особистих даних. Для ухилянтів передбачені обмеження: суд може тимчасово обмежити особу в праві керування транспортним засобом. Крім того, українці за кордоном зобов'язані оновити свої дані для оформлення нового закордонного паспорта.

III. Ерозія довіри та корупція

Проблеми мобілізації мають і етичний вимір, що стосується соціальної справедливості та довіри до державних інституцій.

А. Соціальний спротив

На тлі повідомлень про силове затримання чоловіків, заяви вищого керівництва країни про те, що випадки насильницької мобілізації є «поодинокими», викликають сумніви в суспільстві. Громадська думка свідчить про кризу довіри до органів призову: 60% опитаних негативно характеризують роботу ТЦК. У деяких регіонах спротив набуває організованих форм: жінки перекривали дороги, перешкоджаючи призову чоловіків.

В. Корупція як соціальний фільтр

Корупція в системі призову дозволяє заможним верствам населення уникати військової служби, перекладаючи тягар на менш захищені групи. Це створює соціальну нерівність. Державне бюро розслідувань активно документує цей тіньовий ринок. Розслідується понад 400 кримінальних проваджень.

Ціноутворення на «тіньовому ринку» ухилення (2023–2024)

С. Наслідки зловживань

Зловживання в процесі мобілізації мають трагічні наслідки. Фіксувалися випадки смерті військовозобов'язаних у приміщеннях ТЦК або під час транспортування. Крім того, повідомлялося про випадки, коли чоловікам відмовляли в плановій госпіталізації без довідки з ТЦК.

IV. Стратегічні проблеми: Ротація, підготовка та СЗЧ

Неефективність мобілізаційної системи має прямі наслідки для боєздатності Збройних Сил, викликаючи виснаження ветеранів та проблеми з якістю новобранців.

А. Криза безстрокової служби

Відсутність ротації та демобілізації військовослужбовців, які воюють з початку вторгнення, залишається гострим викликом. Фінальний варіант закону про мобілізацію 2024 року виключив норму про право на звільнення після 36 місяців служби, що стало джерелом деморалізації. Відсутність чітких строків служби є однією з ключових причин зростання кількості випадків самовільного залишення частини (СЗЧ).

В. Недостатня підготовка новобранців

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець підтверджував, що були випадки загибелі новомобілізованих, яких відправляли на фронт без достатнього навчання. Страх бути швидко відправленим на передову є одним з головних факторів, що стимулюють ухилення.

С. Реформа ВЛК

Система ВЛК залишається однією з найбільш скомпрометованих ланок мобілізаційної системи. У квітні 2024 року було скасовано статус «обмежено придатний», а всі, хто його мав, зобов'язані пройти повторну ВЛК. Ця ініціатива є спробою максимізувати людський ресурс, але створює навантаження на медичну систему.

V. Економічні та демографічні наслідки

Мобілізаційний тиск підриває економічний фундамент України.

А. Дефіцит кадрів та тиск на бізнес

Мобілізація негативно впливає на діяльність компаній, призводячи до кадрового дефіциту. За даними опитування, 81% компаній-членів Американської торговельної палати (АСС) в Україні відчувають вплив мобілізації. Бізнес вимагає від уряду чіткої процедури бронювання.

В. Схеми ухилення та втрата людського капіталу

Прагнення уникнути призову породило масові схеми ухилення, що призводять до втрати молодих та освічених громадян. Популярною стала схема «Студент», коли чоловіки призовного віку масово вступають до вишів для отримання відстрочки. Зберігається і значний відтік через нелегальні канали.

VI. Висновки: Виклики стійкості

Українська мобілізаційна система потребує не точкових змін, а комплексної перебудови суспільного договору.

Стратегічні пріоритети для відновлення стійкості

1. Відновлення справедливості: Жорстка боротьба з корупцією в ТЦК/ВЛК як передумова для легітимізації призову.
2. Прозорість правил: Чіткі терміни служби та гарантована ротація для збереження ядра армії.
3. Ефективний облік: Перехід від «вуличних облав» до цифрового рекрутингу та адресної роботи.

Без вирішення цих питань мобілізаційна криза загрожує перерости в кризу державності.