Бусифікація в Україні: між воєнною необхідністю та системними порушеннями прав — Оновлення 2026

Неологізм «бусифікація» (від слова «бус», мікроавтобус) став одним із найбільш показових понять української політики воєнного часу. Він описує практику, за якої військовозобов'язаних чоловіків примусово затримують — зазвичай на вулиці, у громадському транспорті, біля житлових будинків або на блокпостах — і везуть до Територіальних центрів комплектування (ТЦК) у мікроавтобусах або подібних автомобілях. Часто такі затримання відбуваються без належного оформлення, чітких законних підстав, доступу до адвокатів та зв'язку з родичами.

Спочатку частина суспільства сприймала це толерантно, як екстрений захід у відповідь на екзистенційну загрозу від повномасштабного вторгнення Росії. Проте згодом бусифікація перетворилася на символ системних порушень прав та глибокої кризи довіри між громадянами та державними інституціями. До 2024 року термін поширився настільки, що словник Мислово назвав його словом року в Україні, що відображає його центральне місце в дискусіях про мобілізацію та законність.

Станом на червень 2026 року загальна мобілізація триває. Попри регулярні обіцянки «цивілізувати» призов, дані правозахисників, міжнародних організацій та незалежних медіа свідчать, що методи примусу, часто із застосуванням сили, залишаються масовими та здебільшого безкарними.

Витоки та еволюція бусифікації

Бусифікація набула стійких, системних ознак на тлі посилення мобілізації у 2023 році, коли потік добровольців вичерпався, і держава почала більше покладатися на примусовий призов.

1. 2022: Ситуативний примус в умовах шоку

   • З'являлися окремі повідомлення про те, що чоловіків забирали прямо з вулиць або робочих місць у перші місяці повномасштабної війни.
   • Влада пояснювала такі інциденти як «непорозуміння» або неминучі витрати роботи в умовах хаосу.

2. 2023–середина 2024: Розширення та нормалізація

   • Облави на вулицях, перевірки на блокпостах та мікроавтобуси без номерів стали звичним явищем.
   • Відео, на яких чоловіків заштовхують у фургоны або тягнуть по асфальту, викликали обурення, а іноді й пряме втручання перехожих.
   • Медіа та громадянське суспільство почали використовувати термін «бусифікація» для позначення не лише самого процесу перевезення, а й загалом правового свавілля під час мобілізації.

3. Середина 2024–2026: Риторика реформ та подвійна реальність

   • Парламент і Міністерство оборони заявили про «гуманізацію» мобілізації та перехід до цифрових інструментів і стимулів.
   • У травні 2024 року було досягнуто політичного компромісу з Генеральним штабом: відмова від фізичного примусу в обмін на розширення повноважень місцевої влади.
   • На практиці бусифікація продовжилася, особливо в регіонах із жорстким прикордонним контролем та високим рівнем ухилення. При цьому окремих працівників ТЦК карали здебільшого за корупцію, а не за застосування сили.

Низка резонансних випадків — наприклад, спроба затримання чоловіка з дитиною у Львові у вересні 2024 року (згодом з'ясувалося, що він мав законну відстрочку) — закріпили за бусифікацією образ конфлікту між потребами безпеки та базовими громадянськими правами.

Правові та конституційні суперечності

Бусифікація зачіпає декілька правових режимів:

• Конституційні гарантії Стаття 33 Конституції України захищає свободу пересування. Хоча воєнний стан допускає обмеження цього права, він не дає карт-бланш на свавільні затримання та примусове транспортування без рішення суду або чітких законних процедур.

• Відступи в умовах воєнного стану З 2022 року Україна повідомила Раду Європи про відступ від низки прав (свобода слова, зібрань, пересування, освіти, виборів) у рамках Європейської конвенції з прав людини. Проте базові права не підлягають обмеженню:

  • Право на життя
  • Заборона катувань, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження
  • Заборона рабства та примусової праці Будь-яка політика мобілізації, яка призводить до систематичних побиттів, катувань чи смертей затриманих, виходить за межі того, що міжнародне право допускає навіть під час війни.

• Процесуальний вакуум Більшу частину 2023–2024 років в адміністративному законодавстві був відсутній чіткий і прозорий механізм примусового доправлення громадян до ТЦК. Ця прогалина сприяла поширенню імпровізованих силових практик: затримання без участі поліції, відсутність фіксації часу та підстав затримання, відмова у доступі до адвокатів.

Ця правова сіра зона дозволила сформуватися системі, де державна влада застосовується через неформальні механізми: неофіційні «групи оповіщення», цивільні поплічники без статусу та використання транспорту і приміщень як де-факто місць позбавлення волі.

Масштабы та характер порушень

Оцінка Омбудсмена: Від поодиноких випадків до системи

У березні 2025 року Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець публічно заявив, що порушення прав з боку працівників ТЦК перестали бути поодинокими і стали системними. Його відомство задокументувало:

• Фізичне насильство під час затримань, включаючи побиття та застосування спецзасобів.
• Незаконне позбавлення волі: чоловіків утримували годинами або добами в приміщеннях ТЦК без належного оформлення.
• Відмова у правовій допомозі: адвокатів не пускали до затриманих.
• Інформаційна ізоляція: родичам не повідомляли про місцезнаходження затриманих.
• Психологічний тиск: примус підписувати документи, які люди не розуміли, або приховування їхнього реального медичного чи сімейного статусу.

До лютого 2026 року Лубінець повідомив про 333-разове зростання кількості скарг на дії ТЦК з 2022 року. В інтерв'ю в червні 2026 року він додав, що публічно не озвучує «навіть 1%» випадків, тобто лише мала частина інцидентів потрапляє до ЗМІ чи офіційних звітів.

Динаміка скарг

Офіційна статистика скарг до Омбудсмена показує масштаб проблеми:

Це лише зареєстровані випадки. Реальна кількість порушень суттєво вища через страх помсти та недовіру до механізмів подання скарг.

Висновки Ради Європи

У меморандумі Комісара Ради Європи з прав людини за липень 2025 року підтверджено, що порушення, пов'язані з мобілізацією в Україні, мають «систематичний та масштабний характер». У документі зафіксовано:

• Фізичне насильство та жорсткі затримання під час призовних заходів
• Відмова у доступі до адвокатів та зв'язку з родиною
• Призов людей з інвалідністю та важкими хронічними захворюваннями
• Заяви про катування та декілька випадків смертей під час або невдовзі після контактів з ТЦК

Комісар закликав:

• Ефективно розслідувати кожне повідомлення про насильство або смерть, пов'язані з мобілізацією
• Створити незалежний механізм моніторингу мобілізаційних процесів та затримань
• Запровадити обов'язкове навчання з прав людини для всіх працівників ТЦК
• Суворо дотримуватися базових прав, що не підлягають обмеженню, незалежно від умов воєнного часу

Катування в Одесі: Бусифікація як організована злочинність

Переломним моментом у сприйнятті суспільства став червень 2026 року, коли Державне бюро розслідувань (ДБР) викрило на Одещині масштабну схему, що об'єднала бусифікацію, катування та корупцію у форматі організованої злочинної групы.

Структура схеми

• Учасники

  • Шість працівників районного ТЦК, які координували операцію.
  • Троє членів місцевої громадської організації, залучених як «помічники» (деякі із судимостями).
  • Лише один із затриманих офіційно обіймав посаду стрільця в групі оповіщення; решта не мали формального статусу, але діяли за вказівкою ТЦК.

• Операція «Доставка»

  • Слідчі виявили Telegram-чат «Доставка», через який координувалися затримання.
  • Учасники використовували псевдоніми на кшталт «Шеф ТЦК» та «Прийомка».
  • Група носила камуфляж, але без знаків розрізнення, стираючи межу між офіційними діями та криміналом.

Методы та квоти

• Чоловіків призовного віку вистежували та хапали в громадських місцях, заштовхуючи в мікроавтобус Renault Master, зареєстрований на ТЦК.
• Всередині ТЦК затриманих:
  • Били гумовими кийками та іншими предметами
  • Погрожували сексуальним насильством (у низці випадків погрози були здійснені)
  • Утримували в умовах, що прирівнюються до катувань та нелюдського поводження
• Група працювала за чіткими кількісними показниками:
  • Квота: п'ять затриманих на день для бусифікації
  • «Фінансова норма»: щонайменше 20 000 доларів на місяць хабарів для керівництва ТЦК (частину суми група залишала собі)
• Деяких затримували незважаючи на очевидні підстави для відстрочки або проблеми зі здоров'ям, керуючись логікою «у ТЦК розберуться».

Жертва, затримана 13 квітня 2026 року, подала офіційну заяву про викрадення, катування та сексуальні погрози. За підсумками розслідування дев'ять підозрюваних були відправлені під варту як мінімум до 26 липня 2026 року.

Ця справа підтвердила те, про що давно говорили правозахисники: бусифікація може слугувати прикриттям для рекету, здирництва та садистського насильства, особливо коли вона здійснюється змішаними групами посадовців та криміналітету під захистом державного апарату.

Смерті, пов'язані з ТЦК та бусифікацією

Відкриті джерела та розслідування журналістів зафіксували щонайменше 25 смертей військовозобов'язаних за обставин, прямо чи опосередковано пов'язаних з діями ТЦК. Основні сценарії:

• Смерті в приміщеннях ТЦК

  • Випадки, коли чоловіків знаходили мертвими у військкоматах. Офіційно це найчастіше пояснювали самогубством або раптовим загостренням хронічних захворювань.
  • Іноді родичі фіксували синці та травми, що суперечать офіційним версіям.

• Смерті невдовзі після затримання

  • Київ, 2025: 43-річний Роман Сопін помер невдовзі після того, як його затримали працівники ТЦК. До лікарні його доставили з важкою черепно-мозковою травмою.
  • Рівне та інші регіони: Аналогічні випадки смертей протягом годин або днів після примусового доправлення.

• Втечі з летальним наслідком

  • Кілька випадків, коли затримані вистрибували на ходу з машин ТЦК у спробі втекти, що призводило до важких травм або смерті.

• Смерті під час навчання

  • Розслідування виявили факти загибелі солдатів від пневмонії, серцевих нападів та інших виліковних захворювань уже після мобілізації. Це вказує на недбалість під час медичного огляду та формальний підхід військово-лікарських комісій (ВЛК).

Майже у всіх таких випадках правоохоронні органи доходили висновку про відсутність складу злочину або покладали провину на самого загиблого, що зміцнює віру в структурну безкарність.

Корупція та збагачення в системі мобілізації

Крім фізичного насильства, система мобілізації стала епіцентром корупції. Це викликано високим попитом на ухилення від призову та широкими дискреційними повноваженнями працівників ТЦК.

Резонансні справи

• Начальник Одеського обласного ТЦК Колишній керівник Євген Борисов звинувачується в незаконному збагаченні майже на 200 мільйонів гривен, включаючи елітну нерухомість та активи за кордоном.

• Харків, Запоріжжя, Київ, Волинь Під час розслідувань у цих регіонах виявлено:

  • Автопарки сімей посадовців вартістю в кілька мільйонів гривень
  • Нерухомість, вартість якої багаторазово перевищує офіційні доходи
  • Схеми продажу відстрочок та фальсифікації рішень ВЛК

• Ужгородський ТЦК В.о. начальника та його підлеглі отримали звинувачення після оприлюднення фактів незаконного утримання громадян, конфіскації телефонів та приковування затриманих наручниками до металевих сходів.

Перевірки Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) у 2024–2025 роках щодо 23 посадовців ТЦК виявили:

• Понад 28,5 млн гривень у неправдивих деклараціях
• Понад 5,6 млн гривень необґрунтованих активів
• Близько 2,6 млн гривень непідтвердженого майна

Ці дані свідчать, що апарат мобілізації перетворився на джерело тіньових доходів, де примус тісно переплетений з хабарництвом.

Судова практика: Правосуддя в одні ворота

Масштабне дослідження судових рішень щодо мобілізації, проведене громадською ініціативою Розголос (2022 – середина 2026 року, 4 352 справи), демонструє разючу асиметрію:

• 3 490 обвинувальних вироків проти громадян, здебільшого за:
  • Ухилення від призову (статья 336 ККУ)
  • Перешкоджання законній діяльності ЗСУ (статья 114-1)
• Тільки 24 виправдувальні вироки для громадян
• Лише один обвинувальний вирок працівнику ТЦК або правоохоронцю за зловживання під час мобілізації
• Жодного суворого вироку з реальним позбавленням волі для чиновників, причетних до бусифікації чи насильства

На практиці цивільні особи несуть усю тяжкість кримінальної відповідальності, тоді як працівники ТЦК рідко потрапляють під слідство, а якщо й потрапляють, то частіше обходяться дисциплінарними стягненнями. Формуються подвійні стандарти: система жорстко карає за ухилення, але толерантно ставиться до посадового свавілля.

Вплив на суспільство: Страх, ізоляція та опір

Поведінка та психічне здоров'я

Опитування та численні свідчення вказують на масштабні зміни в поведінці чоловіків призовного віку:

• Відмова від використання громадського транспорту та уникнення людних місць
• Перехід на служби доставки та віддалену роботу
• Зростаюча залежність від неформальних мереж та Telegram-каналів, що відстежують переміщення ТЦК
• Підвищений попит на психологічну допомогу через хронічну тривожність та страх раптового затримання

Ця «внутрішня еміграція» в межах рідного міста гальмує економіку (особливо сферу послуг), послаблює місцеві громади та посилює соціальну фрагментацію.

Форми громадського опору

Хоча великих протестів не відбувалося через обмеження воєнного стану, локальний опір наростає:

• Стихійні перекриття доріг, щоб не дати проїхати машинам ТЦК із затриманими
• Фізичне втручання перехожих, які відбивають чоловіків у патрулів або блокують мікроавтобуси
• Пікети та мітинги біля будівель ТЦК (особливо в західних та центральних регіонах)
• Окремі випадки збройних нападів на працівників ТЦК, включаючи вбивство в Пирятині у лютому 2025 року

Для багатьох учасників цих акцій йдеться не про відмову від мобілізації як такої, а про протест проти беззаконня, корупції та насильства, що вчиняються під прикриттям захисту країни.

Економічна ціна та неефективність

Дослідження Розголос, засноване на даних бюджетів та закупівель, підкреслює фінансову недоцільність поточної моделі мобілізації:

• Близько 46 000 працівників ТЦК працюють у 505 відділеннях
• Річний фонд заробітної плати: близько 25,4 млрд грн
• Додаткові відкриті закупівлі: близько 1,09 млрд грн (з різким стрибком на початку 2026 року — 544,6 млн грн за півроку, включаючи єдиний регіональний тендер більш ніж на 333 млн грн)
• Витрати на ВЛК: приблизно 286,1 млн грн на рік
• Доставка повісток поштою: близько 71,8 млн грн на рік
• Непрямі економічні втрати (втрачені робочі години, збої в логістиці, спад ділової активності): оцінюються в 4,09 млрд грн на рік

З урахуванням відсіву та небойових посад, реальна вартість мобілізації одного солдата, який потрапляє на передову, оцінюється приблизно в 1,03 млн грн, що еквівалентно 34 середнім місячним зарплатам. За оцінками парламентаріїв, лише 10–15% мобілізованих через ТЦК у підсумку опиняються на бойових посадах.

Таким чином, навіть із прагматичної точки зору, примусова та корумпована модель мобілізації економічно неефективна порівняно з вибірковим, мотивуючим підходом.

Реформи 2025–2026 років: Прогрес та обмеження

Усвідомлюючи масштаб кризи, українська влада у 2025–2026 роках запропонувала програму реформ.

Заявлені заходи

• Цифровізація та автоматизація

  • Розширення функціоналу застосунку Резерв+ для автоматичного підтвердження та продовження відстрочок через державні реєстри. На початок 2026 року Міноборони заявило, що близько 90% відстрочок продовжуються автоматично.
  • Плани щодо скорочення вуличних облав на користь цифрового та поштового зв'язку.

• Програма «Контракт 18–24»

  • Запущена в лютому 2025 року для добровольців віком 18–24 роки.
  • У лютому 2026 року парламент надав учасникам гарантовану відстрочку на один рік після завершення контракту, якщо вони не захочуть продовжувати службу.

• Реформа служби (анонс травня 2026 року)

  • Введення контрактів із чітким терміном служби
  • Зрозумілі механізми ротації
  • Поступове звільнення тих, хто служить довго
  • Спеціальні піхотні контракти з винагородою до 250 000 – 400 000 грн залежно від ризику

• Технічний контроль

  • З 1 вересня 2025 року запроваджена обов'язкова відеофіксація на бодікамери для груп оповіщення під час будь-якого контакту з громадянами.

Критична оцінка

Хоча ці ініціативи вирішують частину структурних проблем (відсутність термінів служби, непрозорість відстрочок, слабкі стимули), вони не усувають саму бусифікацію. Навпаки:

• Плани передачі повноважень від ТЦК до Національної поліції ризикують легалізувати вуличні силові затримання, вбудувавши їх в офіційну правоохоронну рамку.
• Без незалежного контролю та практики покарання винних бодікамери можна вимикати, записи — приховувати, а процедури — фальсифікувати.
• Фінансові стимули важливі, але вони не можуть компенсувати атмосферу страху та безкарності. Для багатьох громадян проблема не в самій службі, а в тому, як держава ставиться до людей під час призову.

Інформаційна війна та пропаганда

Російські державні ЗМІ активно використовують бусифікацію, щоб виставити українську владу хижою та байдужою до власних громадян. За офіційними даними, близько 23% російського пропагандистського контенту у 2024 році стосувалося мобілізації — ці наративи були перебільшеними, маніпулятивними або вигаданими.

Ці кампанії:

• Роздувают реальні зловживання, ігноруючи контекст російської агресії
• Поширюють фейки про масові розстріли або тактику «м'ясних штурмів»
• Намагаються підірвати довіру до держави та знизити підтримку Заходу

Водночас інформаційний вакуум (часткова цензура, небажання державних медіа висвітлювати порушення та закритість силових структур) створює ідеальні умови для поширення дезінформації.

Пропозиції громадянського суспільства: Від примусу до мотивації

Українські правозахисники та громадські організації розробили пакет пропозицій для відмови від бусифікації:

1. Відповідальність та контроль

   • Обов'язкова видима ідентифікація всіх працівників ТЦК та поліції, які беруть участь у мобілізації.
   • Безперервний запис на бодікамери із захищеним зберіганням даних та незалежним доступом для слідчих і судів.
   • Створення реально незалежного механізму розгляду скарг, не підпорядкованого Міноборони, з повноваженнями розслідувати зловживання.

2. Правова ясність

   • Чіткі процедури примусового доправлення до ТЦК — лише за рішенням суду, а не на розсуд патруля на вулиці.
   • Розділення повноважень ТЦК і поліції, щоб виключити спільні операції з розмитою відповідальністю.

3. Мотиваційна модель

   • Конкурентна зарплата та передбачувана ротація для бойових посад.
   • Розширення соціальних гарантій: лікування, житло, освіта, підтримка сімей.
   • Зрозумілі шляхи демобілізації та повернення до цивільного життя.

4. Захист вразливих груп

   • Сувора заборона на призов людей із серйозними захворюваннями та опікунів.
   • Незалежні медкомисії для зниження корупції під час отримання відстрочок за станом здоров'я.

5. Прозорість і комунікація

   • Регулярна публікація статистики скарг, розслідувань та вироків посадовцям.
   • Відкритий діалог із громадянським суспільством та ветеранськими організаціями для створення справедливих механізмів мобілізації.

Висновок: Про що свідчить бусифікація

Бусифікація — це більше, ніж просто суперечливий метод призову. Це діагностичний симптом, який оголює структурні слабкості управління у воюючій Україні:

• вразливість правових гарантій перед обличчям екзистенційної загрози;
• спокуса скотитися до неформального насильства, коли державні інституції не справляються;
• руйнівний вплив корупції в системі, яка вимагає від громадян надлюдських жертв.

Незважаючи на серйозність російської загрози, толерантність до системних порушень під час мобілізації підриває довгострокову стійкість України. Кожна побита, викрадена або принижена людина руйнує легітимність держави та стимулює цинізм, ухилення й еміграцію.

До середини 2026 року офіційні реформы та гучні розслідування показали, що влада усвідомлює глибину кризи. Проте, поки безкарність залишається нормою, закони — розмитими, а примус превалює над мотивацією, бусифікація нікуди не зникне — чи то під вивіскою ТЦК, поліції або будь-яких нових структур.

Головний виклик для України сьогодні — не лише виграти війну за території, а й зберегти ядро демократичної правової держави в умовах екстремального навантаження. Відмова від бусифікації та перехід до прозорої мобілізації, що поважає права людини, стане головною перевіркою того, наскільки ця мета є досяжною.

Джерела

[1] Порушення прав людини під час мобілізації в українську армію. en.connection-ev.org/article-4233.
[2] Всесвітня доповідь 2026: Україна. https://www.hrw.org/world-report/2026/country-chapters/ukraine.
[3] Доповідь про ситуацію з правами людини в Україні, 1 червня – 30 листопада 2025. https://ukraine.ohchr.org/en/Report-on-the-Human-Rights-Situation-in-Ukraine-1-June-30-November-2025.
[4] Доповідь Ради Європи фіксує системні порушення прав людини. https://sfg.media/en/a/council-of-europe-report-documents-systemic-human-rights-violations/.
[5] Омбудсмен України заявив про систематичні порушення Конституції з боку ТЦК. https://sfg.media/en/a/ukraine-ombudsman-tcc-systemic-constitutional-violations/.
[6] Лубінець: Я публічно не розголошую і 1% скарг на дії ТЦК. https://news.liga.net/en/war/news/lubinec-i-dont-even-publicly-disclose-1-of-the-complaints-about-the-tccs-actions.
[7] У 2025 році український омбудсмен отримав понад 6 000 скарг на військкомів. https://kyivindependent.com/ukrainian-ombudsman-receives-over-6-000-complaints-against-enlistment-officers-in-2025/.
[8] Бусифікація. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%81%D0%B8%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F.
[9] «Бусифікація» — брудне слово в Україні. https://www.rferl.org/a/ukraine-russia-war-mobilization-recruiting-draft-dodger-soldiers/33740963.html.
[10] Реформа мобілізації в Україні може не завершити «бусифікацію», а перетворити її виконавців на поліцейських. https://sfg.media/en/a/ukraine-mobilization-reform-busification-police/.
[11] В Одеському ТЦК людей били, утримували та погрожували сексуальним насильством. https://sfg.media/en/a/odesa-tcc-busification-beatings-criminal-group/.
[12] Чоловіків викрадали, катували та ґвалтували — на Одещині затримали групу працівників ТЦК. https://unn.ua/en/news/men-kidnapped-tortured-and-raped-a-group-of-tcc-employees-detained-in-odesa-region.
[13] Катування та незаконне утримання чоловіків у ТЦК на Одещині: 9 підозрюваних затримано. https://censor.net/en/photonews/4008639/torture-and-unlawful-detention-of-men-at-a-tcr-in-the-odesa-region-9-suspects-detained.
[14] Катування в Одеському ТЦК: Міноборони оголосило внутрішні перевірки в усіх центрах. https://news.liga.net/en/politics/news/torture-at-the-odesa-tcc-the-ministry-of-defense-has-announced-internal-investigations-at-all-centers.
[15] Омбудсмен: Кількість скарг на ТЦК збільшилася в 333 рази з 2022 року. https://babel.ua/en/news/124839-ombudsman-number-of-complaints-against-trcs-has-increased-333-times-since-2022.
[16] 1 657 скарг на ТЦК за три місяці: Офіс омбудсмена назвав найчастіші порушення. https://thepublic.info/en/news/1657_skarg_na_tck_za_tri_misiaci_v_ofisi_ombudsmena_nazvali_naicastisi_porusennia.
[17] Правосуддя мобілізації: Аналіз справ про зловживання ТЦК. https://rozholos.org/mobilization-justice.
[18] Вартість утримання системи ТЦК та ефективність мобілізації. https://rozholos.org/tcc-cost.